Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/1931/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Гладишевої О.О.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2014

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014

у справі № 815/4293/14

за позовом дочірнього підприємства "Петрол" приватного малого підприємства "Петрол-Форвардинг" (далі - Підприємство)

до Інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

та Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 Підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0010001700, від 16.05.2014 № 0000082200, від 16.05.2014 № 0000092200, від 14.08.2014 № 0000192200, а також рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.06.2014 № 1305/10/15-32-10-02-07.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000082200, від 16.05.2014 № 0000092200, від 14.08.2014 № 0000192200, а також рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.06.2014 № 1305/10/15-32-10-02-07; в решті позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що Інспекцією не спростовано факти господарської діяльності, які підтверджені поданими платником належними первинними документами і зумовлюють право Підприємства на податковий кредит та витрати для цілей податкового обліку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000082200, від 16.05.2014 № 0000092200 та від 14.08.2014 № 00001922004; в іншій частині позову відмовлено. При цьому, досліджуючи правомірність відображення платником у податковому обліку податкового кредиту та витрат в оспорюваних сумах, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в цій частині щодо відповідності цих облікових даних критерію документальної підтвердженості; водночас апеляційний суд зауважив на протиправності оскарження платником рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.06.2014 № 1305/10/15-32-10-02-07, яке прийнято у доюрисдикційній процедурі та саме по собі не породжує юридично значущих наслідків для платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Підприємства. Мотивуючи касаційні вимоги, Інспекція зазначає, що всупереч вимогам підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) платник не надав під час перевірки первинних облікових документів на підтвердження задекларованих витрат та податкового кредиту з ПДВ; наданий позивачем у ході судового розгляду справи пакет документів також не містить достатніх відомостей про обсяг і зміст господарських операцій, не дозволяє встановити дійсне переміщення активів у процесі їх виконання. Також відповідач посилається на установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо фіктивного характеру діяльності постачальника Підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕТЕК», що спростовує виконання задекларованих поставок цим контрагентом в адресу позивача.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 01.03.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

Результати перевірки відображені в акті від 28.04.2014 № 460/22-00/22484671, в якому зазначено, зокрема, про відсутність у позивача будь-яких первинних облікових документів на підтвердження сформованого податкового кредиту та витрат для цілей оподаткування.

Наведений факт слугував підставою для прийняття Інспекцією: податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000082200, за яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 843 176 грн. за основним платежем та на 460 794 грн. за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000092200 про нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 649 457 грн. за основним платежем та 412 364 грн. за штрафними санкціями.

У процедурі адміністративного оскарження Інспекцією було додатково нараховано Підприємству штрафні санкції з ПДВ у сумі 460 794 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2014 № 0000192200.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені законодавчі приписи пов'язують податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

У справі, що переглядається, висновок Інспекції про недотримання платником наведених правил при формуванні податкового кредиту і витрат в оспорюваних сумах мотивований відсутністю у Підприємства первинних документів; вказаний висновок було спростовано судами посиланням на первинні документи, подані платником у ході судового розгляду справи.

Однак при цьому суди не звернули увагу на імперативну вимогу, наведену в абзаці другому пункту 198.6 статті 198 ПК, яка передбачає обов'язкову наявність у платника податкових накладних як підтверджувальних документів щодо сум сформованого податкового кредиту на момент перевірки. Отже, якщо на момент здійснення перевірки контролюючим органом у платника податку відсутні податкові накладні, що підтверджують віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. У разі ж подальшого (після проведення перевірки) виявлення (одержання) платником податкових накладних, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді у межах строку, встановленого пунктом 198.6 статті 198 ПК (протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної).

В силу відсутності у Підприємства на час податкової перевірки відповідних податкових накладних (що позивачем не заперечувалося), а також відсутності доказів подання цих первинних документів контролюючому органові протягом строку, встановленого пунктами 44.6, 44.7 статті 44 ПК слід погодитися з правильністю нарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2014 № 0000082200, а також штрафних санкцій з ПДВ (з урахуванням повторності вчиненого правопорушення) за податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2014 № 0000192200.

Посилання позивача на положення пункту 44.5 статті 44 ПК у даному разі є безпідставними. Адже передбачена цією нормою процедура відновлення платником втрачених (знищених, пошкоджених) документів передбачає надсилання контролюючому органові у п'ятиденний строк з дня такої події відповідного письмового повідомлення; при цьому платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, який, в свою чергу, переносить строк проведення податкової перевірки.

Втім у справі, що переглядається, відповідне повідомлення Підприємством податковому органові не надсилалося, а тому відсутні підстави для поширення гарантій та правил, наведених у розглядувані нормі, на позивача.

До того ж, у будь-якому разі наведена норма (за умови виконання платником вказаних вимог) передбачає лише перенесення строку проведення податкової перевірки для надання платникові об'єктивної можливості відновити необхідні первинні документи, втім жодним чином не конкурує з вимогою пункту 198.6 статті 198 щодо подання платником під час перевірки податкових накладних.

Передчасним слід визнати і висновок судів про відповідність критерію документальної підтвердженості витрат платника за операціями з придбання нафтопродуктів у товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2020» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВЕТЕК».

Так, суди визнали належним документальним підтвердженням реальності виконання зазначених операцій подані Підприємством договори поставки від 31.05.2012 № 3105/12-ГСМ та від 12.12.2012 № 1212/12-ДТ-6, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку про оплату позивачем товару в безготівковому порядку.

Втім договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тоді як господарська операція, що викликає податкові наслідки, пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Решта поданих платником первинних документів не містить необхідних даних про існування активу (як-от походження нафтопродуктів, що виступали об'єктом поставок), про умови його зберігання, прийняття за кількістю та якістю уповноваженими представниками позивача, порядок транспортування активу (зокрема, доказів використання спеціальних транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів в заявлених обсягах), конкретних виконавців цих операцій та матеріально-відповідальних осіб.

Касаційний суд позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові рішення зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а відтак у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 815/4293/14 скасувати в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014 № 0000082200, від 16.05.2014 № 0000092200 та від 14.08.2014 № 00001922004.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014 № 0000082200 та від 14.08.2014 № 00001922004 відмовити.

4. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000092200 справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 815/4293/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у відповідній частині в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько